Алексей С. Железнов (grimnir74) wrote,
Алексей С. Железнов
grimnir74

Categories:

КГБ в Украине - история и конец

Фото:

Переклад українською мовою нижче

… Оперативные дела жгли. В 1990-е из Москвы поступило завуалированное указание. Оставались списки уничтоженных документов, но их тоже утилизировали. Один мой коллега нашел "Журнал уничтоженных журналов уничтоженных документов".

В Украине КГБ создали в 1954 году. Входил в общесоюзную структуру с центром в Москве. Спецслужбу выделили из состава Министерства внутренних дел. Но историю кагебистив следует вести с 1918 года, когда один из лидеров большевиков Феликс Дзержинский создал Чрезвычайную комиссию - ЧК (Чрезвычайная комиссия. - Країна). Она много раз меняла название, но задача оставались те же - тотальный контроль за жизнью людей, выявление и расправа над врагами власти.

Организация была подотчетна партии. Однако в 1930-х партийные чины не имели влияния на чекистов. После смерти Сталина (5 марта 1953 г. - Країна) четко прописали, что комитет отвечает за свои действия перед компартией.

В доме лидера общины Свидетелей Иеговы в селе Смодне Косовского района Ивано-Франковской области кагебисты нашли тайник запрещенной литературы. Изъяли инструменты для печати и религиозные брошюры. В Советском Союзе деятельность Свидетелей Иеговы была запрещена. Они отказывались служить в армии и не признавали официальную власть. За ними следили спецслужбы

Были три группы людей, за которыми следил КГБ. Первые - украинские националисты в широком смысле. Это шестидесятники, диссиденты, бывшие члены ОУН и узники лагерей, подпольные греко-католики.

Вторая группа - евреи. В послевоенном Союзе много говорили о "сионистской угрозе" (сионизм - движение за создание еврейского государства. - Країна). Пропаганда подчеркивала, что плохими являются именно сионисты, а не обычные евреи. Но в них записывали едва ли не каждого второго представителя этого народа. Особенно часто в отчетах КГБ фигурировали евреи из Черновцов. Предполагаю, из-за близости к границе с Румынией. Считали, что тамошний диктатор Николае Чаушеску поддерживает Израиль и продает ему оружие. Ежегодно были эпопеи и с чествованием жертв Бабьего Яра в Киеве. Кагебисты следили, чтобы люди не принесли венков с произраильскими лозунгами. Агенты доносили, если видели что-то вроде шестиконечной звезды.

К третьей группе относились представители протестантских конфессий. Сохранилось множество сообщений о нелегальных молебнах и распространении запрещенной литературы.

Когда началась война в Афганистане, внимательно смотрели за студентами оттуда. В 1980-1981 годах КГБ беспокоили протесты в Польше и создание профсоюза "Солидарность". Поляков, приезжавших в Украину, считали потенциальной угрозой.

Тогда же присматривались и к активистам среди рабочих. Записывали их диалоги. Хотя до того считалось, что рабочий класс - опора власти.

Если КГБ интересовал человек, на него заводили дело. Если в его окружении был агент, его подключали к наблюдению. Или думали, кого завербовать. Каждая операция имела зашифрованное название. Например, "мероприятием МН" называли наружное наблюдение, "мероприятие Д" - тайный обыск. Прослушивали телефоны, читали письма, вели скрытую съемку в квартирах. Когда это не давало желаемого эффекта, могли спровоцировать человека. Подсылали агентов под видом иностранцев. Те расспрашивали или уговаривали передать секретную информацию. А потом намекали, что человек совершил преступление, и принуждали к сотрудничеству.

В самые жаркие годы Холодной войны в 1960-1970-х иностранец мог сфотографировать с поезда поля, линии электропередачи или заехать в запрещенный для посещения город - и его наказывали. Считали, так изучает состояние хозяйства в стране. Задерживали, засвечивали фотопленку и депортировали. Позже за иностранцами следили осторожнее, без давления.

Едуард АНДРЮЩЕНКО, 30 років, історик, журналіст. Народився 4 січня 1989-го в Запоріжжі в родині робітників. Закінчив історичний факультет Запорізького національного університету. Зацікавився історією українських націоналістичних організацій 1990 років. За цією темою захистив кандидатську дисертацію 2015-го. У грудні 2010 року спиляв голову пам’ятнику Йосипа Сталіна в Запоріжжі. За це три місяці провів у СІЗО. Кримінальну справу за ”хуліганство” досі не закрито. Працював журналістом у запорізькій редакції Depo.ua. Торік переїхав до Києва. Пройшов тренінг у рамках програми ”Архіви КГБ для медіа”. Презентував дослідження про спроби КГБ (рос. – Комитет государственной безопасности; Комітет державної безпеки. – Країна) зірвати виступ української діаспори на Всесвітній виставці в канадському Монреалі 1967-го. Працює в архівах і публікує статті на основі зібраних матеріалів. На телеграм-каналі KGB files та у Facebook викладає архівні знахідки. ”Усі громадяни, іноземці та люди без громадянства мають право працювати в архіві Служби безпеки України, за законом. Потрібно надіслати запит на електронну адресу архіву. Вказати, що потрібно знайти справу на конкретну людину або подивитися документи на певну тему. І з вами зв’яжуться. На певний день замовлять перепустку. Це забере часу до місяця”. Відвідав 30 країн. Автостопом об’їхав Іран і Балкани. Одружений із журналісткою 31-річною Тетяною Гонченко

Эдуард АНДРЮЩЕНКО, 30 лет, историк, журналист. Родился 4 января 1989 года в Запорожье в семье рабочих. Окончил исторический факультет Запорожского национального университета. Заинтересовался историей украинских националистических организаций 1990 годов. По этой теме защитил кандидатскую диссертацию в 2015-м. В декабре 2010 года спилил голову памятнику Сталина в Запорожье. За это три месяца провел в СИЗО. Уголовное дело за "хулиганство" до сих пор не закрыто. Работал журналистом в запорожской редакции Depo.ua. В прошлом году переехал в Киев. Прошел тренинг в рамках программы "Архивы КГБ для медиа". Презентовал исследование о попытках КГБ (рус. - Комитет государственной безопасности - Країна) сорвать выступление украинской диаспоры на Всемирной выставке в канадском Монреале в 1967-м. Работает в архивах и публикует статьи на основе собранных материалов. На телеграмм-канале KGB files и в Facebook выкладывает архивные находки. "Все граждане, иностранцы и люди без гражданства имеют право работать в архиве Службы безопасности Украины, по закону. Нужно отправить запрос на электронный адрес архива. Указать, что нужно найти дело на конкретного человека или посмотреть документы на определенную тему. И с вами свяжутся. На определенный день закажут пропуск. Это займет времени до месяца". Посетил 30 стран. Автостопом объехал Иран и Балканы. Женат на журналистке 31-летней Татьяной Гонченко

Спецслужбы делали все, чтобы у иностранного журналиста сложилось хорошее впечатление о СССР. После аварии в Чернобыле в Киев приехали множество иностранных репортеров. Официальной информации никто не верил, они пытались пообщаться с людьми. И не догадывались, что все киевляне, с которыми говорили на вокзале, были агентами КГБ. Чекисты потом писали, что их опергруппа создавала объективное впечатление о ситуации в стране. Как будто киевляне иностранцу наврали бы.

После Второй мировой войны в Украине было почти 50 тыс. тайных сотрудников спецслужб. В 1980-м насчитывалось 58 154 агентов. В том же году завербовали 7,5 тыс. советских граждан и 26 иностранцев. Одного смогли включить в агентурную сеть другой страны, трех - в антисоветские организации за рубежом. На 850 жителей советской Украины приходился один агент.

Были еще доверенные лица и информаторы. С них не брали подписку (о неразглашении тайны сотрудничества с “органами” - А), не давали псевдонимов. Время от времени встречались, общались. Отношения не регламентировали. Точное количество этих людей неизвестно, но это десятки тысяч.

На сотрудничество со спецслужбами шли представители всех социальных групп. Они могли не лично интересовать КГБ, но быть связанными с кем-то. Бывало, вербовали, а затем приказывали втереться в доверие к определенным лицам. Интересовали люди, которые имели связи с иностранцами. Каждый творческий коллектив или группу спортсменов сопровождал оперативник или агент. Любая среда была пропитана сетью КГБ. Активно вербовали гуманитариев, потому что среди них всегда было много диссидентов. Техническая интеллигенция интересовала спецслужбы из-за поездоки за границу и контактов с иностранными учеными. Были убеждены, что технарей будут вербовать их зарубежные коллеги.

Человека изучали. Смотрели, чем его можно заинтересовать, чего в жизни не хватает. Аспиранту, который день и ночь думает о защите диссертации, обещали успешную карьеру в науке. Фарцовщику (люди, которые перепродавали в СССР дефицитные импортные товары. - Країна), который имел пластинки с джазом - защиту от милиции и комсомольских дружин. Подписывали документ о сотрудничестве, агенту давали псевдоним, вписывали в картотеку. Нельзя было вербовать партийную номенклатуру уровня секретаря парткома и выше.

Из найденного в архивах в последнее время заинтересовала история киевлянина Станислава Пушкаря, шпиона Северной Кореи. Работал на закрытом киевском заводе "Арсенал-2". Туда приехали трое корейских практикантов, которые хотели узнать о вещах, которыми СССР не торговал, - противотанковые ракетные комплексы. Они завербовали Пушкаря. Он несколько лет фотографировал секретные документы военного назначения. Ездил в Москву и передавал пленки работникам посольства. Впоследствии начал воровать радиотехнические детали. Кроме денег, корейцы платили женьшеневого водкой и сушеными корешками. Говорили, они лечат от всего. А муж любил выпить и имел проблемы со здоровьем. Это первый исследованный случай шпионажа в пользу Кореи. Это государство официально дружило с СССР.

Во многих делах фиксировали только псевдонимы. Постоянно работая с ними, удается проследить работу людей, даже если их меняют. В одном деле исчезают упоминания о рабочем завода Наумове, а появляется агент Иванов. По действиям видно, что это один и тот же человек.

Проследил, что нынешний директор Института механики Московского университета, доктор наук и лауреат кучи премий Юрий Окунев был агентом КГБ в Киеве. Написал ему - предлагал встретиться, но он проигнорировал.Дитячий журнал ”Малі друзі” видавала Організація українських націоналістів 1948-го. Один примірник знайшли в бідоні в Янівському лісі біля Львова 9 серпня 2017 року. Був серед документів повстанців. У ньому надруковано розповіді з історії України та критикується діяльність Йосипа Сталіна. Автори радили дітям знищити журнал, щоб його не побачили інші

Детский журнал ”Малі друзі” выдавала Организация украинских националистов в 1948 году. Один экземпляр нашли в бидоне в Яновском лесу возле Львова 9 августа 2017 года. Был среди документов повстанцев. В нем напечатаны рассказы по истории Украины и критикуется деятельность Иосифа Сталина. Авторы советовали детям уничтожить журнал, чтобы его не увидели другие

Встречал в архивах имена известных людей. Это не обязательно агенты, но и свидетели, подозреваемые. В одном деле фигурирует художник Лесь Подервянский. Он занимался каратэ. Тогда был всплеск популярности этого вида спорта. Люди массово шли в секции, но многие тренеры не имели официального статуса. Они не платили налогов, и их не могли контролировать. В КГБ боялись, что каратисты применят свои навыки против власти. Начали распространять слухи, что одним ударом могут убить. Тренеров обвиняли в организации сект. На суд одного из ведущих мастеров пригласили свидетелем Подервянского. Но он не ходил.

Жена писателя Владимира Сосюры Мария была агентессой спецслужб. Удалось найти лишь то, что она сдала молодого "бандеровца" Николая Гарбия. Он приезжал к Сосюрам в гости и говорил о независимой Украине.

Кагебисты анализировали информацию от агентов. Могли написать резолюцию "был неискренен». Это означало, что доносит на друга, но хочет его спасти. Мол, он не такой уж и преступник. Подозревали, что агенты врут, потому что сами привержены к антисоветской деятельности.

В 1970-е киевлянин пришел донести на соседа. Будто то странно себя ведет, общается с подозрительными людьми, куда-то ездит на машине. В записи показаний сразу отметили, что у соседей спор из-за комнаты в коммунальной квартире. Дальше это дело не пошло.

Отчисляли из агентов за болтливость. Такой человек наносил больше ущерба организации. За разглашение своего статуса могли осудить. За это посадили Марию Сосюру.

В архиве СБУ есть фонд 16. Состоит из донесений КГБ верхушке УССР о ситуации в республике. Это сообщения на разные темы: политика, аресты диссидентов, массовые беспорядки, прибытие известных иностранцев, угрозы и убийства членов партии, аварии работников КГБ, антисоветские листовки, эпидемии, стрельбы в воинских частях. Об этих событиях газеты не вспоминали. Это неофициальная хроника жизни.

Много интересного можно прочитать в расшифровках подслушанных разговоров. Речь фиксировали с точностью до буквы. Есть много бытовых деталей. Например, люди говорят, где достать пыжиковые шапки. Что пива на Березняках нет и надо ехать через Днепр на Печерск.

Оперативные дела жгли. В 1990-е из Москвы поступило завуалированное указание. Оставались списки уничтоженных документов, но их тоже утилизировали. Один мой коллега нашел "Журнал уничтоженных журналов уничтоженных документов".

Игорь Шевчук, опубликовано в журнале КРАЇНА

Перевод: Аргумент



Перевод на украинский
В Україні КГБ створили 1954 року. Входив у загальносоюзну структуру з центром у Москві. Спецслужбу виділили зі складу Міністерства внутрішніх справ. Та історію кагебістів варто вести від 1918-го, коли один із лідерів більшовиків Фелікс Дзержинський створив Надзвичайну комісію – ЧК (Чрезвычайная комиссия. – Країна). Вона багато разів змінювала назву, але завдання залишалися ті ж – тотальний контроль за життям людей, виявлення і розправа над ворогами влади.

Організація була підзвітною партії. Однак у 1930-х партійні чини не мали впливу на чекістів. Після смерті Йосипа Сталіна (5 березня 1953-го. – Країна) чітко прописали, що комітет відповідає за свої дії перед компартією.

У домі лідера спільноти Свідків Єгови у селі Смодне Косівського району Івано-Франківської області кагебісти знайшли сховок забороненої літератури. Вилучили інструменти для друку та релігійні брошури. У Радянському Союзі діяльність Свідків Єгови було заборонено. Вони відмовлялися служити в армії та не визнавали офіційної влади. За ними стежили спецслужби
Були три групи людей, за якими стежив КГБ. Перші – українські націоналісти в широкому розумінні. Це шістдесятники, дисиденти, колишні члени ОУН і в'язні таборів, підпільні греко-католики.

Друга група – євреї. У післявоєнному Союзі багато говорили про "сіоністську загрозу" (сіонізм – рух за створення єврейської держави. – Країна). Пропаганда наголошувала, що поганими є саме сіоністи, а не звичайні євреї. Але до них записували ледь не кожного другого представника цього народу. Особливо часто у звітах КГБ фігурували євреї з Чернівців. Припускаю, через близькість до кордону з Румунією. Вважали, що тамтешній диктатор Ніколае Чаушеску підтримує Ізраїль і продає зброю. Щороку були епопеї і з ушануванням жертв Бабиного Яру в Києві. Кагебісти стежили, щоб люди не принесли вінків з проізраїльськими гаслами. Агенти доносили, якщо бачили щось подібне до шестикутної зірки.

До третьої групи належали представники протестантських конфесій. Збереглося безліч повідомлень про нелегальні молебні та поширення забороненої літератури.

Коли почалася війна в Афганістані, уважно дивилися за студентами звідти. У 1980–1981 роках КГБ турбували протести в Польщі та створення профспілки "Солідарність". Поляків, які приїжджали в Україну, вважали за потенційну загрозу.

Тоді ж придивлялися й до активістів серед робітників. Нотували їхні діалоги. Хоча до того вважалося, що робітничий клас – опора влади.

Якщо КГБ цікавила людина, на неї заводили справу. Якщо в її оточенні був агент, його підключали до спостереження. Або думали, кого завербувати. Кожна операція мала зашифровану назву. Наприклад, "мероприятием НН" називали зовнішнє спостереження, "мероприятие Д" – таємний обшук. Прослуховували телефони, читали листи, вели приховану зйомку у квартирах. Коли це не давало бажаного ефекту, могли спровокувати людину. Підсилали агентів під виглядом іноземців. Ті розпитували чи вмовляли передати секретну інформацію. А потім натякали, що людина вчинила злочин, і примушували до співпраці.

У найзапекліші роки Холодної війни в 1960–1970-х іноземець міг сфотографувати з потяга поля, електричні лінії чи заїхати в заборонене для відвідування місто – і його карали. Вважали, так вивчає стан господарства в країні. Затримували, засвічували плівку й депортували. Пізніше за іноземцями стежили обережніше, без тиску.

Спецслужби робили все, аби в закордонного журналіста склалося хороше враження про СРСР. Після аварії в Чорнобилі до Києва приїхали безліч іноземних репортерів. Офіційній інформації ніхто не вірив, вони намагалися поспілкуватися з людьми. І не здогадувалися, що всі кияни, з якими говорили на вокзалі, були агентами КГБ. Чекісти потім писали, що їх опергрупа створювала об'єктивне враження про ситуацію в країні. Наче кияни іноземцеві набрехали б.

Після Другої світової війни в Україні було майже 50 тис. таємних працівників спецслужб. 1980-го нараховували 58 154 агенти. Того ж року завербували 7,5 тис. радянських громадян і 26 іноземців. Одного змогли включити в агентурну мережу іншої країни, трьох – в антирадянські організації за кордоном. На 850 жителів радянської України припадав один агент.

Були ще довірені особи й інформатори. З них не брали підписки, не давали псевдонімів. Час від часу зустрічалися, спілкувалися. Стосунки не регламентували. Точна кількість цих людей невідома, це десятки тисяч.

На співпрацю зі спецслужбами йшли представники всіх соціальних груп. Вони могли не особисто цікавити КГБ, але бути пов'язаними з кимось. Бувало, вербували, а потім наказували втертися в довіру до певних осіб. Цікавили люди, які мали зв'язки з іноземцями. Кожен творчий колектив або групу спортсменів супроводжував оперативник або агент. Усяке середовище було просякнуте мережею КГБ. Активно вербували гуманітаріїв, бо серед них завжди було багато дисидентів. Технічна інтелігенція цікавила спецслужби через поїздки за кордон і контакти з іноземними вченими. Були переконані, що технарів вербуватимуть їхні зарубіжні колеги.

Людину вивчали. Дивилися, чим її можна зацікавити, чого в житті не вистачає. Аспіранту, який днями й ночами думає про захист дисертації, обіцяли успішну кар'єру в науці. Фарцувальнику (люди, які перепродували в СРСР дефіцитні імпортні товари. – Країна), який мав платівки з джазом, – захист від міліції та комсомольських дружин. Підписували документ про співпрацю, агенту давали псевдонім, вписували в картотеку. Не можна було вербувати партійну номенклатуру рівня секретаря парткому та вище.

Зі знайденого в архівах останнім часом зацікавила історія киянина Станіслава Пушкаря, шпигуна Північної Кореї. Працював на закритому київському заводі "Арсенал-2". Туди приїхали троє корейських практикантів, хотіли дізнатися про речі, якими СРСР не торгував, – протитанкові ракетні комплекси. Вони завербували Пушкаря. Він кілька років фотографував секретні документи військового призначення. Їздив до Москви й передавав плівки працівникам посольства. Згодом почав красти радіотехнічні деталі. Крім грошей, корейці платили женьшеневою горілкою та сушеними корінцями. Казали, вони лікують від усього. А чоловік любив випити і мав проблеми зі здоров'ям. Це перший досліджений випадок шпигунства на користь Кореї. Держава офіційно дружила з СРСР.

У багатьох справах фіксували тільки псевдоніми. Постійно працюючи з ними, вдається простежити роботу людей, навіть якщо змінюють їх. В одній справі зникають згадки про робітника заводу Наумова, а з'являється агент Іванов. За діями видно, що це та сама особа.

Простежив, що нинішній директор Інституту механіки Московського університету, доктор наук і лауреат купи премій Юрій Окунєв був агентом КГБ у Києві. Хотів узяти у нього коментар щодо цього, але він проігнорував.

Автор: Валерій Шмаков

Зустрічав в архівах імена відомих людей. Це не обов'язково агенти, але й свідки, підозрювані. У одній справі фігурує художник Лесь Подерв'янський. Він займався карате. Тоді був сплеск популярності цього виду спорту. Люди масово йшли в секції, але багато тренерів не мали офіційного статусу. Вони не платили податків, і їх не могли контролювати. У КГБ боялися, що каратисти застосують свої навички проти влади. Почали ширити чутки, що одним ударом можуть убити. Тренерів звинувачували в організації сект. На суд одного з провідних майстрів запросили свідком Подерв'янського. Але він не ходив.

Дружина письменника Володимира Сосюри Марія була агенткою спецслужб. Вдалося знайти лише, що вона здала молодого "бандерівця" Миколу Гербія. Він приїжджав до Сосюр у гості й говорив про незалежну Україну.

Кагебісти аналізували інформацію від агентів. Могли написати резолюцію "был неискренен". Це означало, що доносить на друга, але хоче його врятувати. Наче він не такий уже й злочинець. Підозрювали, що агенти брешуть, бо самі прихильні до антирадянської діяльності.

У 1970-ті киянин прийшов донести на сусіда. Ніби той дивно поводиться, спілкується з підозрілими людьми, кудись їздить на машині. У записі свідчень одразу відзначили, що в сусідів суперечка через кімнату в комунальній квартирі. Далі ця справа не пішла.

Відраховували з агентів за балакучість. Така людина завдавала більше шкоди організації. За розголошення свого статусу могли засудити. За це посадили Марію Сосюру.

В архіві СБУ є фонд 16. Складається з донесень КГБ верхівці УРСР про ситуацію в республіці. Це повідомлення на різні теми: політика, арешти дисидентів, масові заворушення, прибуття відомих іноземців, погрози та вбивства членів партії, аварії працівників КГБ, антирадянські листівки, епідемії, стрілянини у військових частинах. Про ці події газети не згадували. Це неофіційна хроніка життя.

Багато цікавого можна прочитати в розшифровках підслуханих розмов. Мову фіксували з точністю до літери. Є багато побутових деталей. Наприклад, люди говорять, де дістати пижикові шапки. Що пива на Березняках немає і треба їхати через Дніпро на Печерськ.

Оперативні справи палили. У 1990-ті з Москви надійшла завуальована вказівка. Залишалися списки знищених документів, але їх теж утилізували. Один мій колега знайшов "Журнал знищених журналів знищених документів".
Tags: СССР
Subscribe

Posts from This Journal “СССР” Tag

promo grimnir74 march 1, 2013 07:50 76
Buy for 100 tokens
Разместите рекламу в Промо моего блога - и о вашей записи узнают сотни и тысячи людей, ежедневно просматривающих мои посты. И не забывайте смотреть, кто разместил и что предлагает нашему вниманию Запрещается размешать статьи, имеющие в заголовке и первой строке нецензурную и…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments